 |
Шкільний літопис :: Новини
26.02.2018
«Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову»
Л.Костенко
Безумовно, мова – це скарб для кожного народу, його душа і втілення його історичної долі. Проте, з 6000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення. Мова – це не лише слова, це спосіб самоідентифікації людини. Англійське прислів’я каже: «Скільки ти знаєш мов , стільки разів ти людина». Вивчаючи нову мову, ми відкриваємо нові грані самих себе і шукаємо ключі до взаєморозуміння і взаємоповаги.
Міжнародний день рідної мови відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Цього дня у 1952 році під час демонстрації протесту в Дацці було вбито кількох студентів-демонстрантів, що прагнули рівноправ’я для всіх громадян Пакистану. Державною мовою було проголошено урду, якою спілкувалося лише 3% населення, коли решта громадян розмовляла виключно бенгальською мовою.
Після проголошення незалежності Східного Пакистану у 1971 році, цей день відзначається як день мучеників, а з 2000 року за пропозицією Бангладеш ЮНЕСКО проголосило дату 21 лютого Днем рідної мови.
Кожна мова має право на існування, як і кожен народ. На жаль, важко зберігати свою мову і культуру в умовах інформаційної війни і загальносуспільної байдужості. Погодьтеся, нам важко відмовитися від нецензурної лексики, суржиків, русизмів та іншого «сміття» , що призводить до масової деградації суспільства, а особливо – молодого покоління, майбутнього нашої держави. Яке може бути майбутнє, коли українська мова, одна з найгарніших у світі, у зеніті свого занепаду? Раніше мова занепадала в умовах іноземного гніту, а зараз? Мова занепала в умовах незалежності, пані та панове. Задумайтеся, яку ми будуємо країну, де почути чисту українську мову (без суржиків і нецензурної лексики) – це велика рідкість.
Яна Рак, учениця 5(9)-Б класу